Символіка села

 

ОПИС ГЕРБА С. ПЕТРІВСЬКОГО КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКОГО РАЙОНУ КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Герб має форму щита. Обрамлення герба  є жовтим (золотим). Це  колір небесних світил, колір Сонця, без якого неможливе існування життя.

Петрівське - один із наймолодших населених пунктів Києво-Святошинського району, першими його жителями були сім’ї хліборобів, які переселилися з сусідньої Білогородки. Оскільки засновниками села стали саме хлібороби, на  гербі зображено два стиглих колоски, що символізують  трудолюбство петрівчан, адже село має  славні сільськогосподарські традиції.  Знаково, що стигле колосся зображено на зеленому фоні, який  уособлює природу, адже,  попри близькість до столиці, Петрівське славиться і своїми мальовничими краєвидами.  

У верхній частині герба зображено схід сонця, що в геральдиці символізує прогресивний розвиток населеного пункту. В цілому сонцевважається  символом світлата тепла,джерелом творчих та життєвих сил.

У центрі герба зображено пташку, яка символізує історичну назву села – Куликівка. Пташка тримає в своєму дзьобику кетяг калини, яка є емблемою безсмертя роду. Недарма народна мудрість говорить: «Без калини немає України».

1928 рік (цей напис розміщений на нижній частині герба), згідно історичних відомостей, є роком заснування Петрівського.

  

Опис зробив автор житель села                              Удовиченко В.Г.

 

 

ПЕТРІВСЬКА СІЛЬСЬКА РАДА

Києво-Святошинського району Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

ХХХІ сесія                                                                                       VI скликання

від  31 січня    2013 р                                                                         № 1872

с. Петрівське

ПРО  ЗАТВЕРДЖЕННЯ  СИМВОЛІКИ  С. ПЕТРІВСЬКЕ

(герба )

Заслухавши та обговоривши інформацію голови Петрівської сільської ради Овсієнко Антона Михайловича про затвердження власної символіки – герб територіальної громади с. Петрівське, які відображають історичну, культурну, місцеві особливості села, керуючись ст.  22., ст.26. п. 9, відповідно до Закону України  « Про місцеве самоврядування в Україні», Петрівська сільська рада ,-

В  И  Р  І  Ш  И  Л  А :

1.Затвердити  власну символіку с. Петрівське Києво – Святошинського району, Київської області:

   -  герб  (описання  символіки ) села Петрівське, Києво – Святошинського району, Київської області представлений автором, жителем с.Петрівське Удовиченко Валерієм

2. Вважати,  що Герб  Петрівської сільської ради є символом територіальної громади і до його зображення слід становитись з пошаною.

 

 

Сільський голова                                                           А. М. Овсієнко

 

Додаток №1

до рішення  № 1872 ХХХІ -ї сесії

сільської ради VІ  скликання

від 31  січня  2013 року

 

ПОЛОЖЕННЯ

про порядок використання герба  с. Петрівське

 

1.Герб с. Петрівське є офіційними символами органу місцевого самоврядування та виконавчої влади.

 

2.Власником герба є Петрівська сільська рада  рада. Оригінали герба с. Петрівське  та дане Положення зберігаються у сільській  раді.

 

3.Герб  села Петрівське використовується в:

 

             - державних закладах, громадських місцях, навчальних закладах, школах;

             - місцях проведення державних та місцевих свят;

              - під час проведення урочистих заходів.

 

5.Виключене право на використання герба села Петрівське належить Петрівській сільській  раді.

 

6.Петрівська сільська  рада має право вимагати припинення несанкціонованого користування гербом с. Петрівське і відшкодування заподіяної  цим шкоди у порядку, встановленому чинним законодавством.

 

7.У разі порушення юридичними та фізичними особами цього Положення вони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

  

Секретар сільської ради              Г.І.Малихіна

 

 

З історії Петрівського


Село Петрівське розташоване у північній частині Києво-Святошинського району, за п’ять кілометрів від Києва. Село межує з Бояркою на півдні, з Вишневим – на сході, з Білогородкою – на північному заході.


Петрівське – одне з наймолодших сіл Києво-Святошинського району, засноване у 1928-1929 роках.


Його заснували селяни, які переселилися з Білогородки. Називалося село у ті роки хутір Куликівка. Таку назву йому дали тому, що в заростях навколо хутора водилося багато куликів. Існує ще одна версія назви хутора – Кулаківка, яка походить від слова «кулаки» - заможні люди – які стали першими жителями села.


Кажуть, що першим переселенцем був Ілько Бобренко, який жив там, де нині починається вулиця Красний Пахар. Також на хутір переселилися сім’ї Михайла Дем’яновича Давиденка, Івана Назаровича Давиденка, Опанаса Савелійовича Давиденка, Олени Савівни Давиденко, Андрія Мусійовича Наконечного, Олександра Степановича Мякенького, Сидора Тимофійовича Грибиш, Олексія Семеновича Гончаренка. Більшість цих сімей створили товариство зі спільної обробки землі «Красний Пахар», головою якого обрали Михайла Дем’яновича Давиденка.


Кожен селянин мав по 1 га землі для вирощування городини, коня та воза. Хліб висівали на землі в загальному клину – цю землю обробляли спільно. У товаристві на той час були молотарка, косарка, культиватор.


До 1930 року до Куликівки з Білогородки переселилося ще майже 100 сімей. Жили одноосібно, кожен обробляв свою землю, мав по кілька десятин землі. Земельні наділи «Красного пахаря» простягалися до дороги, від радгоспу до цвинтаря. Орали кіньми, а садили та сіяли вручну. Вирощували картоплю, капусту, моркву, огірки, помідори.


Упродовж 1928-1930 років дітей возили до школи і дитячого садка у Білогородку. На початку 30-х років на базі комуни СОЗ «Красний пахар» створено колгосп «П’ятирічка», який у 1931 року був названий імені Григорія Петровського – на честь голови Всеукраїнського виконавчого Комітету Рад, який того року відвідав Білогородку.


З 1930 до 1932 роки господарство знаходилося на території садиби Грицька Пінчука (Красний Пахар, 94), а в хаті його сина була контора. У 1932 році колгосп ім. Петровського приєднали до Білогородського колгоспу ім. П’ятирічки. За рік колгосп знову став самостійним. Головою обрано Опанаса Савелійовича Давиденка. Агрономом з МТС призначено Грушицького, який почав створювати ланки. До першої ланки входило 12 жінок. Ланковою було обрано Марію Дмитрівну Тищенко. Ланка вирощувала овочі. Навесні 1933 року коней не було чим годувати.


Не оминула наше село страшна трагедія – Голодомор 1932-1933 років.


«У той час голодували всі, - розповідає жителька села Петрівського Ольга Левченко. – Легше було тим, хто тримав своє хазяйство. Нашу сім’ю врятувало те, що ми мали корову. А взагалі багато людей з голоду мерло. І дорослих, і дітей. У 33-му навесні один молодий хлопець поїхав на коні у колгосп на роботу, а коли повертався впав та вмер з голоду».


Після складних років Голодомору село почало поступово відроджуватися, цьому сприяли працьовиті люди, які жили в Петрівському. На той час в селі вже була своя ферма, яка набула слави однієї з показових. Так, доярка Євдокія Костівна Сиводіденко в Москві була нагороджена орденом Трудової Слави. У той час фермою завідував Василь Овсійович Мнишенко. Вже наприкінці 30-х років на ланах Петрівського загули перші трактори. Згодом у селі було створено пасіку. Господарство, яке перед війною очолював Андрій Мусійович Наконечний, інтенсивно розвивалося.


Та в мирне життя свої корективи внесла Друга Світова війна. Усі чоловіки, придатні до служби в армії, були мобілізовані. Колгосп розпався. В селі залишилися здебільшого тільки люди похилого віку, жінки та діти. А в жовтні 1941 року Петрівське окупували німці. Жителів окупованої території чекали значні випробування. Майже 50 петрівчан були примусово вивезенні на роботу до Німеччини. На роботи на чужбину була відправлена і Явдоха Зимогляд, яка загинула при спробі втекти. Під час бомбардування у селі загинули Олександр Васильович Мнишенко, Наталія Андріївна Мнишенко, Володимир Федорович Овсієнко, Микола Антонович Овсієнко. Двоє жителів села Харитон Мусійович Давиденко та Григорій Андрійович Тищенко були закатовані в гестапо. 46 жителів села не повернулися живими з фронтів Великої Вітчизняної війни.

 


На перемогу чекали, в неї вірили, її кували - хтось на фронті, хтось в тилу. 6 листопада 1943 року Петрівське було звільнене від фашистських загарбників. Тіла воїнів Радянської армії, які загинули під час звільнення села, нині покояться в братській могилі, що знаходиться по вулиці Петровського, де тепер стоїть пам’ятник загиблим воїнам. Спершу загиблі воїни були поховані в Братській могилі на Білогородському полі, біля цвинтаря. Кілька могил ще було поруч з першим садом, де нині школа. Ці останки зібрали і перенесли в Братську могилу, де нині стоїть пам’ятник, відкриття якого відбулося у 1953 році.

Одразу після звільнення села петрівчани почали відбудовувати господарство. Німці, відступаючи забрали весь урожай, худобу та реманент. Тож довелося все починати спочатку. Коней, корів, телят, свиней – все конфіскували у жителів села, щоб відновити колгоспне господарство. Перші повоєнні роки люди працювали безкоштовно. Не було нової техніки. Спершу відремонтували стайню, яка була зроблена до війни із саману.

Головою колгоспу став Микола Андрійович Заєць, завідуючим фермою – Василь Овсійович Мнишенко, бухгалтером – Семен Данилович Заєць. Першим повоєнним бригадиром польової бригади був Іван Андрійович Бобренко, конюхом – Антон Федорович Овсієнко, садівником-пасічником – Василь Андрійович Тищенко.

У 1949 році колгосп імені Петровського приєднано як бригаду до Білогородського колгоспу «Друга П’ятирічка». Поступово господарство почало обслуговуватися на МТС, що знаходилася у Вишневому. Почали платити за трудодень. У 1959 році колгоспи були об’єднані в радгосп «Білогородський». У 1949 році розпочалося будівництво школи. І вже за рік у новій школі на 4 класи працювали Іван Антонович Мазур та Катерина Іванівна Лунько. А 15 серпня 1960 року відбулося відкриття Петрівської початкової школи. Тут вчителями працювали – Галина Іванівна Авраменко та Катерина Іванівна Васякіна.


З 3 вересня 1962 року директором школи працювала Галина Сергіївна Ілічкіна, вчителями – Галина Іванівна Авраменко та Варвара Михайлівна Дяченко.

 


У 1958 році на хуторі було збудовано першу крамницю, а за два роки почалося будівництво теплиць. Кращі тепличниці – Ганна Петрівна Грищенко, Раїса Петрівна Гуріненко, Поліна Оврамівна Шут, Надія Олексіївна Мала, Антоніна Петрівна Литвин, Катерина Миколаївна Костюченко, Ольга Тимофіївна Печена. Квіти вирощували Галина Онуфріївна Шут та Галина Леонідівна Удовиченко. На початку 60-х років в Петрівському зведено нову контору (нині приміщення медамбулаторії). Тут знаходилося керівництво відділку, а також бібліотека, завідуючою якої з 1958 до 1990 року працювала Олеся Клавдіївна Ковтун.


У 1970 році бібліотека переїхала в приміщення школи. Того ж року в Петрівському було відкрито поштове відділення, завідуючими якого були Валентина Миколаївна Малиновська, Надія Іванівна Добриніна, Галина Павлівна Прищепа.


У серпні 1960 року в село приїхала сім’я Петра Макаровича Кармана, який став завідувачем ФАПу. Першою акушеркою в селі працювала його дружина Ольга Степанівна Карман.


Відповідно до наказу міністерства радгоспів УРСР за № 1075 від 25 грудня 1970 року на базі 4 відділення радгоспу «Білогородський» створено радгосп республіканського значення «Плодорозсадницький», який мав забезпечувати господарства республіки саджанцями плодових та ягідних культур.


Першим директором радгоспу був В’ячеслав Йосипович Піонтовський. Також свого часу радгосп очолювали Петро Степанович Крук, Борис Костянтинович Добринін, Іван Ничипорович Петренко, Володимир Павлович Шутко. З 1988 року посаду директора обіймає Микола Петрович Гаврилюк.


Розвиток господарства сприяв розбудові населеного пункту. До Петрівського на роботу приїздять молоді сім’ї, відтак виникає потреба у будівництві житла. Село починає інтенсивно розбудовуватися. У 1973 році зведено двоповерховий житловий будинок на 8 квартир, а за чотири роки – 60-квартирний будинок гостинного типу. У 80-х роках в селі споруджується ще два багатоквартирних будинки. Нова будівля на 40 квартир прикрасила село і на початку 90-х.


Перший дитячий садочок Петрівського знаходився у пристосованому приміщенні по вулиці Тепличній. У 1981 році його завідуючою стала Галина Іванівна Малихіна. А вже за три роки в селі відбулося відкриття нового ДНЗ, будівництво якого фінансував радгосп. Дошкільний навчальний заклад отримав назву «Буратіно» та був розрахований на 6 груп.


Своє новосілля у 1986 році відсвяткувала й Петрівська школа. Приміщення ж, в якому раніше знаходився заклад освіти, переобладнано під клуб, в якому також був свій кінозал. Посаду завідуючої клубом обіймала Ніна Василівна Шелестова.


У 1990 році село мало дві асфальтовані дороги, охайні будинки, вулиці, прикрашені зрубленими дерев’яними криницями. До будинків проведено газ і парове опалення.


20 вересня 1990 року є Днем створення Петрівської сільської ради, головою виконавчого комітету було обрано Бориса Степановича Дворачка. Посаду секретаря виконкому обійняла Олена Клавдіївна Ковтун , голови ради – Василь Петрович Мнишенко,секретаря ради - Валентина Семенівна Подопригора, яка згодом стала секретарем виконкому.


За чотири роки Бориса Степановича Дворачка знову обрано на посаду голови Петрівської сільської ради. Зміни, які відбувалися в країні, позначилися на всіх сферах життя. У 1994 році створено ВАТ «Плодорозсадницьке». За два роки здійснено майнове та земельне паювання.


На виборах до місцевих рад 1998 року сільським головою обрано Василя Петровича Мнишенка, а секретарем ради – Наталію Андріївну Печену. Вже 15 років поспіль, з 1998 року, посаду секретаря виконкому обіймає Антоніна Петрівна Волчанська.


На чергових виборах до місцевих рад, які відбулися у 2002 р. та 2006 р., Василя Петровича було переобрано сільським головою. За 12 років його діяльності на посаді сільського голови в Петрівському сталося багато позитивних зрушень. Зокрема, за допомогою сільської ради було газифіковано масиви «Шкільний», «Приозерний-1», «Приозерний-2», створено КП «Петрівське». У цей період на території ради збудовано МБФ «Отчий дім» для дітей-сиріт, на сільському кладовищі зведено капличку, частково проведено освітлення вулиць села, відремонтовано приміщення Петрівської дитячої школи мистецтв.


У 2004 році на базі фельдшерсько-акушерського пункту відкрито медичну амбулаторію. Зроблено капітальний ремонт приміщень з індивідуальним опаленням та прибудову. Облаштовано фізіотерапевтичний кабінет, медичну лабораторію для проведення аналізів, стоматологічний кабінет з новим обладнанням.


27 листопада 2006 року відбулося освячення церкви Архістратига Михаїла, настоятелем якої є протоієрей Михаїл (Ткач). Сьогодні церква є осередком духовного життя села. Декілька років тому на церковному подвір’ї було зведено недільну школу, де зараз проводяться навчання для дітей. Також пастор Володимир Петрович Гришко відкрив у Петрівському Молитовний будинок.


На виборах до місцевих рад 30 жовтня 2010 року сільським головою обрано Антона Михайловича Овсієнка, секретарем ради стала Галина Іванівна Малихіна. За останні роки село змінило своє обличчя, позитивні зрушення сталися в усіх сферах його життя.


Значну увагу місцева влада приділяє розбудові інфраструктури села. Восени 2012 року в Петрівському відбулося масштабне відкриття Українського тенісного центру, який став окрасою населеного пункту та перетворив його на епіцентр тенісного життя всієї країни.


Роком раніше, після капітального ремонту та реконструкції, розпочав свою роботу клуб села, в приміщенні якого наразі знаходиться поштове відділення.


За цей час також облаштовано сільський парк та реконструйовано пам’ятник загиблим воїнам, на подвір’ї Петрівської ЗОШ встановлено погруддя Великому Кобзарю – Т.Г. Шевченку.


У 2012 році позитивні перетворення відбулися й на центральній вулиці села – Петровського. Тут проведено капітальний ремонт дорожнього покриття, а також встановлені сферичні дзеркала.


За останні роки змінилися й освітні заклади села. У Петрівській школі було проведено ремонт спортивної зали та харчоблоку, нові меблі придбані для дитячого садочка «Буратіно».


Територію села (масив Приозерний, вул. Янтарна, шкільне подвір’я) прикрасили дитячі майданчики. Ігровий дитячий комплекс буде встановлений цієї весни біля дошкільного навчального закладу «Буратіно», новий дитячий майданчик також з’явиться біля медичної амбулаторії.


За останні роки в Петрівському відкрито нові магазини та крамниці.


Сьогодні на території Петрівської сільської ради активно розвивається виробництво та підприємництво, що дозволяє селу інтенсивно розбудовуватися, а місцевій владі створювати належні умови для проживання в Петрівському.